Атестація робочих місць за умовами праці

 (надалі – атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров»я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

             Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

             Правовою основою для проведення атестації робочих місць за умовами праці є:

             - Списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003р. №36;

              - Список виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997р. №1290;

              - Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. №163.

             Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

             Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

             Результати атестації використовують:

             - при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств;

             - обгрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до відповідних списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсії за віком на пільгових умовах, на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, та Переліку, за яким встановлюється скорочена тривалість робочого тижня;

            - для розроблення заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

            Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві, організації, в підприємця протягом 50 років.

         Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, органі-заційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

          Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

          Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

          Роботодавець згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» зобов’язаний створити на робочому місці в кожному підрозділі умови праці

відповідно до нормативно – правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Він несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог, повинен пройти навчання з охорони праці і отримати посвідчення відповідного зразка.

          Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регла-менти, положення, стандарти, інструкції та інші документи обов’язкові для виконання. Вони включають:

-          Журнал реєстрації вступного інструктажу з програмою проведення вступного інструктажу, яка повинна бути затверджена наказом. Вступний інструктаж проводиться спеціалістом служби охорони праці, або іншим фахівцем відповідно до наказу по підприємству.

-          Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці. Первинний інструктаж проводиться на робочому місці того ж дня що й вступний. Повторний інструктаж проводиться на робочому місці індивідуально з окремим працівником, або групою працівників, які виконують однотипні роботи за обсягом і змістом переліку питань первинного інструктажу. Повторний інструктаж проводиться в термін визначений нормативно-правовими актами з питань охорони праці, але не рідше: на роботах з підвищеною небезпекою 1 раз на 3 місяці, для решти робіт 1 раз на 6 місяців.

-          Журнал реєстрації інструкцій з охорони праці.

-          Журнал обліку видачі  інструкцій з охорони праці.

-          Журнал реєстрації потерпілих від нещасних випадків на вироб-ництві.

Сторінки в журналах повинні бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою.

Положення:

-          «Про службу охорони праці» (розроблене на підставі Типового положення «Про службу охорони праці» затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 25.11.2004 року №255).

-          «Про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці» (розроблене на підставі типового положення затверджено наказом державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 року №15).

     Ці Положення повинні бути затверджені наказом роботодавця.

-          «Про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці» (розроблене на підставі Типового положення затверджено наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.2007 року №56). Це положення затверджується протоколом загальних зборів трудового колективу.

         Інструкції з охорони праці згідно Положення «Про розробку інструкцій» затверджено наказом Державного нагляду з охорони праці від 29.01.1998 року №9 розробляються в двох примірниках, один примірник видається на руки працівнику безпосереднім керівником робіт під розпис в журналі обліку видачі інструкцій з охорони праці.

         Інструкції з охорони праці повинні мати такі розділи:

-          загальні положення;

-          вимоги безпеки перед початком роботи;

-          вимоги безпеки під час виконання роботи;

-          вимоги безпеки після закінчення роботи;

-          вимоги безпеки в аварійних ситуаціях.

Інструкції з охорони праці затверджуються наказом роботодавця.

Посадові інструкції на керівників, робочі інструкції на працівників розробляються за структурою:

-          загальні положення;

-          права;

-          обов’язки;

-          відповідальність

          Ці інструкції затверджуються роботодавцем.

          Повинно бути 5 наказів щодо охорони праці:

-          про відповідальність за створення безпечних та нешкідливих умов праці;

-          за охорону праці (в.о. інженера з охорони праці);

-          про призначення посадових осіб відповідальних за електро-, газове господарство та пожежну безпеку;

-          про затвердження нормативно-правових актів з питань охорони праці;

-          про призначення постійно діючої комісії по навчанню та перевірки знань з питань охорони праці.

          Всі відповідальні особи за створення безпечних та нешкідливих умов праці, члени комісії по навчанню та перевірки знань з питань охорони праці згідно ст.18 Закону України «Про охорону праці» повинні пройти навчання і отримати посвідчення відповідного зразка.

          Не вимагаються нормативно-правові акти з питань охорони праці у роботодавців, які працюють без найманої праці та на працівників найнятих по цивільно-правових договорах і у відповідності до ст.837 Цивільно-правового кодексу України виконують роботи на свій ризик.

            Вимоги безпеки (загальні) робочого місця працівника по охороні праці.

           1.Інструкція по охороні праці при роботі на виробничому обладнанні.

           2.Журнал реєстрації інструктажів з охорони праці на робочому місці.

           3.Виробниче обладнання повинно бути в технічно справному стані.

           4.Нанесений інвентарний номер верстату.

           5.Повинен бути технічний паспорт ( з відмітками про перевірку технічного стану).

           6.Призначена відповідальна особа за експлуатацію вказаного виробничого обладнання.

           7.Обов’язково заземлення виробничого обладнання (верстатів).

           8.Протоколи проведення електролабораторних вимірювань (раз в два роки), петлі «фази –нуль» (щорічно) на кожен верстат, ручний електроінструмент 2 раза в рік, як контрольно-вимірювальні прилади.

           9.Повинно бути виконані всі технічні вимоги по експлуатації виробничого обладнання.

           10.Санітарно-побутові норми відповідно чинному законодавству (освітлення, температурний режим не нижче +18 С, витяжна вентиляція, медичні аптечки першої долікарської допомоги (укомплектовані) при потребі огорожа робочого місця, дерев’яні решітки на бетонній підлозі, засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, маска електрогазозварника) захисні пристрої, на робочому місці повинні бути чистота та порядок.